Евакуація (1.0 MiB, 2472 downloads)

Цілі навчання:

  1. Вміти подати чіткий запит «9 пунктів НАТО» щоб викликати евакуацію.
  2. Вміти зафіксувати на носилках пацієнта та необхідне медичне обладнання.
  3. Вміти стабілізувати стан пацієнта та підготувати його до перевезення.
  4. Вміти правильно заповнити карту пораненого.
  5. Вміти правильно сортувати  поранених при великій їх кількості.
  6. Вміти підготувати місце посадки та працювати з гелікоптером.

Перевезення пацієнта

  1. Зв’язок потрібно перевірити, щоб переконатися, що він буде доступний при потребі. Перед виїздом переконайтеся, що у радиста є усі основні та запасні частоти. Якщо є окрема частота для евакуації, медик повинен переконатися, що має її записану на випадок потреби. Частота для наземної евакуації може відрізнятися від частоти для повітряної евакуації, тож потрібно записати обидві. Зв’язок необхідно розпочати зразу по прибуттю на місце, оскільки для встановлення контакту з евакуаційними бригадами з тилу може знадобитися більше часу.
  2. Типи зв’язку (залежно від місцезнаходження)
  1. a. Базова станція – Зазвичай знаходиться на операційній базі
  2. b. Переносна – Може бути переносною або встановленою на евакуаційному транспорті (наземному або повітряному)
  3. c. Особиста – мобільний телефон, айпад, ноутбук

Безсумнівно, запит про евакуацію входить у тренування кожної армії. Кожен солдат повинен запам’ятати його – просто на всяк випадок. Це найважливіший запит, який може знадобитися в польових умовах. Оскільки він складається з 9 пунктів, його можна називати просто «9 пунктів» (9-liner). Перед викликом медичної евакуації по рації варто зібрати певну важливу інформацію, яку потрібно буде надати рятувальникам, щоб вони могли виконати своє завдання.

медсанбат- евакуація

медсанбат- евакуація

Медична евакуація – необхідна інформація

Запишіть свою частоту, позивний, координати місця забору поранених. Проведіть огляд своїх поранених товаришів, визначаючи, яке додаткове обладнання може знадобитися. Пам’ятайте, що чим краще ви підготувалися до подання запиту, тим швидше його приймуть і тим швидше виїде рятувальна команда. Зазвичай евакуаційні команди готові їхати на виклик невдовзі після того, як їм його передадуть. Їх робота значно  залежить від точності вашої інформації. Пам’ятайте, що для того, щоб розпочати процес евакуації вам не обов’язково повідомляти усі 9 пунктів. Достатньо надати перші п’ять пунктів, решту 4 можна повідомити пізніше, коли евакуаційна команда вже виїхала. Також намагайтеся не говорити більше 25-30 секунд. Робіть паузи між пунктами – так ви дасте людині на іншому боці час записати та передати інформацію.

  • 9 Пунктів НАТО (NATO 9 Line) – це стандартна система запиту про медичну евакуацію хворих/поранених. Вона створена для спрощення роботи у бойових зонах, де задіяні різні країни/мови

Пункт 1. Місцезнаходження точки забору поранених.

Пункт 2. Частота, позивний.

Пункт 3. Кількість пацієнтів за терміновістю евакуації:
A – Термінові – (не хірургічні)- евакуювати впродовж 2 годин
B – Термінові хірургічні – (Усі травми)- потребують термінової хірургічної допомоги
C – Важливі – евакуювати впродовж 4 годин
D – Відкладені – евакуювати впродовж 24 годин
E – Незначні- евакуювати за можливості

Пункт 4. Необхідне додаткове обладнання:
A – Не потрібне
B – Підйомник
C – Апарат для вентиляції легень
D – Засоби для евакуації

Пункт 5. Кількість пацієнтів:
A – # лежачих
B – # амбулаторних

Пункт 6. Безпека місця забору поранених:
N – Відсутні ворожі війська

P – Можливі ворожі війська
E – Наявні ворожі війська

X – Наявні ворожі війська (необхідний озброєний супровід) або при бойових діях

Пункт 7. Спосіб позначення місця забору поранених:
A – Кольором
B – Сигнальні ракети
C – Димовий сигнал (вказати колір)
D – Ніякого
E – Інший

Пункт 8. Громадянство та статус пацієнта:
A – Український військовий
B – Український цивільний
C – Неукраїнський військовий
D – Неукраїнський цивільний
E – Ворожий військовополонений

F – Дуже цінна мішень (необхідний озброєний супровід)

Пункт 9. Воєнний час: зараження: (* У мирний час – опис особливостей місцевості на місці забору поранених)
N – Радіаційне
B – Біологічне
C – Хімічне

Зразок запиту про медичну евакуацію

Зразок запиту про медичну евакуацію

Ви кажете Вони розуміють
Пункт 1. 48.004936, 37.823147Пункт 2. 151.57250 FM, КОЙОТ 01Пункт 3. A – 1; D – 2Пункт 4. АЛЬФАПункт 5. A -1; B – 2Пункт 6. Папа

Пункт 7. Чарлі, зелений

Пункт 8. Чарлі – 2; Еко – 1

Пункт 9. Нема

Я знаходжуся: Донецький обласний клінічний госпітальЧастота передачі та ваш позивний1 терміновий, 2 – відкладеніНе потрібне додаткове обладнання1 лежачий і 2 амбулаторні (ходячі) пацієнтиМожливі ворожі війська

Використаєте димовий сигнал зеленого кольору

Є 2 не українські військові та 1 ворожий військовополонений

Немає радіаційного/біологічного/хімічного зараження

 
Огляд починається з голови і продовжується до ніг, метою є знайти усі рани, які не помітили під час первинного огляду. Кожного разу, коли ваші руки в рукавичках зникають з очей під тілом, ви повинні негайно витягнути їх і перевірити, чи є на долонях кров. Якщо побачите кров, негайно обробіть виявлену рану перш ніж продовжувати огляд.Огляд з голови до п’ят (вторинний огляд):

Процес виглядає так:

  1. Промацайте верх голови, стежачи за тим, чи є відхилення, кров і слухаючи, чи є крепітація.
  2. Промацайте боки голови, стежачи за тим, чи є відхилення, кров і слухаючи, чи є крепітація.
  3. Промацайте потилицю, стежачи за тим, чи є відхилення, кров і слухаючи, чи є крепітація, проте не піднімайте голову.
  4. Промацайте шийний відділ хребта, від основи черепа до початку грудних хребців, промацуючи кожен хребець на наявність відхилень від норми чи кровотечі.
  5. Загляньте у вуха, чи є там рідина – кров або спинномозкова рідина, покладіть шматок марлі під вухо/вуха, щоб зібрати рідину. Не намагайтеся зупинити її!
  6. Перевірте, чи є за вухами гематоми (внутрішня кровотеча, що збирається у цьому місці).
  7. Тепер візьміть рукою лоб і зафіксуйте голову для наступних чотирьох кроків.
  8. Фіксуючи голову, відкрийте очі і перевірте, чи зіниці однакового розміру, круглі і реагують на світло.
  9. Тримаючи голову, візьміть ніс і порухайте його в боки, дивлячися, чи є відхилення.
  10. Тримаючи голову, натисніть ребром іншої долоні на верхню щелепу під носом, перевірте, чи є відхилення (пам’ятайте, що через відхилення, кістки рухатимуться дуже швидко, тож готуйтеся забрати руку).
  11. Тримаючи голову, візьміть нижню щелепу та порухайте її повільно в боки, стежачи, чи є відхилення.

*В цей момент ми можемо або накласти шийний комір або відпустити лоб, залежно від механізму ушкодження.

  1. Потім ми перевіряємо шию на наявність зміщення трахеї або напухання яремних вен.
  2. Тепер складаєте руки чашечкою і заводите їх під плечі пацієнта, щоб перевірити, чи є там кров.
  3. Потім покладіть долоні на плечі і натисніть в напрямку ніг, стежачи за відхиленнями.
  4. Тепер поставте долоні на плечі по боках і стисніть до центру, стежачи за відхиленнями.
  5. Тепер покладіть долоні на плечові суглоби і натисніть вниз, стежачи за відхиленнями.

*Тепер вам потрібно розвести руки, щоб мати кращий доступ до ребер.

  1. Тепер покладіть долоні на ребра під пахви і стисніть їх досередини, стежачи за відхиленнями.
  2. Тепер покладіть долоні на грудну клітку, пальці торкаються ключиць, натисніть вниз, стежачи за відхиленнями.
  3. Тепер покладіть руки на боки нижче пахв і стисніть ребра до середини, стежачи за відхиленнями.
  4. Тепер покладіть руки на передню частину грудної клітки під грудьми, натисніть вниз, стежте, чи є відхилення.
  5. Потім покладіть руки на боки під зоною грудей і стисніть до середини, стежачи за відхиленнями.
  6. Тепер покладіть руки на нижні ребра і стисніть їх до середини, стежачи, чи є відхилення.
  7. Потім поставте одну долоню ребром в центр грудної клітки, на грудину і натисніть вниз, перевіряючи, чи є відхилення.
  8. Тепер просуньте руки під поперек, так щоб кінці ваших пальців торкнулися, перевірте, чи є на руках кров.
  9. Тепер намалюйте уявний хрест в центрі живота, промацайте кожен квадрат, склавши долоні одна на іншу, щоб створити рівномірний тиск. Усі чотири квадрати повинні бути однакові на дотик.
  10. Тепер переходите до тазового пояса. Знайдіть виступаючі місця на кістках тазу і натисніть спершу до середини, потім зверху вниз. РОБІТЬ ЦЕ ДУЖЕ ПОВІЛЬНО!Якщо кістки почнуть зміщатися, ви зразу ж це відчуєте і мусите негайно зупинити тиск!
  11. Далі промацайте по черзі руки і ноги, стежачи, чи є відхилення і кров.
  12. Нарешті підніміть ближчу до вас руку, підніміть її за голову пацієнта, дальшу руку перекиньте через груди, схрестіть ноги пацієнта у щиколотках, візьміть пацієнта за плече та стегна і перекотіть його до себе, сперши на свої коліна.
  13. У цьому положенні промацайте решту хребта від плечей до сідниць.
  14. Врешті, промацайте усю площу спини та сідниць, дивлячись, чи там є кров. Після цього покладіть пацієнта на спину. Огляд завершено.
  1. Закріплення пацієнта перед евакуацією є важливим, щоб не завдати пораненому нових ушкоджень. Так само важливо закріпити усе медичне спорядження, яке іде з пацієнтом. Під час транспортування крапельниці (пакети і системи) легко висмикуються з тіла пацієнта. Інше спорядження, наприклад балони з киснем, може стати небезпечним, якщо його не закріпити. Особливо важливо це при завантаженні у «гарячій зоні» або коли евакуацію проводять під обстрілом.
  2. Носилки Talon
ергономічні ручки, 2 ремені для закріплення

ергономічні ручки, 2 ремені для закріплення

Інструкція для роботи з носилками Talon II 90C:

крок 1

крок 1

 

крок 2

крок 2

крок 3

крок 3

крок 4

крок 4

складні ручки

складні ручки

 

  • Інші види та використання імпровізованих носилок.
  • Покладіть дві палиці (або що-небудь, що підійде для цього) на розгорнуту ковдру. Палиці мають розділити ковдру на три частини. Потім загорніть одну частину на іншу. Потім можна класти зверху пацієнта, його вага фіксуватиме ковдру.

    Покладіть дві палиці (або що-небудь, що підійде для цього) на розгорнуту ковдру. Палиці мають розділити ковдру на три частини. Потім загорніть одну частину на іншу. Потім можна класти зверху пацієнта, його вага фіксуватиме ковдру.

     

    Носилки з одягу:

Візьміть два кітелі, защебніть ґудзики/блискавки. Виверніть рукави навиворіт, заправивши їх всередину кітелів. Складіть кітелі низами докупи, просуньте палиці через рукави обох кітелів. Носилки готові.

Візьміть два кітелі, защебніть ґудзики/блискавки. Виверніть рукави навиворіт, заправивши їх всередину кітелів. Складіть кітелі низами докупи, просуньте палиці через рукави обох кітелів. Носилки готові.

 

  • Системи крапельниць та інше обладнання (O2, тощо.)

Більшість систем крапельниць можна закріпити так, щоб забезпечити належне поступання рідини, коли пацієнта завантажать у повітряну/наземну евакуацію. Є різні способи закріпити пакет крапельниці під час очікування евакуації. На носилках Talon є 6 місць для встановлення стійки крапельниці. Крім того пакет можна покласти під голову/шию пацієнта.

Балони з киснем (O2) зазвичай поміщають між ногами пацієнта перед закріпленням його на носилках. Якщо пацієнт має ушкодження ноги, яке вимагає накладання шини, рекомендується класти балон з киснем біля неушкодженої ноги.

Підготовка до евакуації

  • Шийний комір – Хребет складається з 33 окремих кісточок, які називаються хребцями, які проходять від основи черепа до копчика. Кожний хребець вміщає і захищає спинний мозок (нервову тканину). Переломи або вивихи хребців можуть призвести до ушкоджень спинного мозку. Пряме механічне ушкодження від травматичного впливу може стиснути чи розірвати нервову тканину. За цим іде вторинне ушкодження, спричинене витіканням крові у спинний мозок та тривалим напуханням на місці ушкодження та навколо нього. При роботі з травматичними пораненими потрібно розглядати можливість ушкоджень хребта. Ризик погіршення ушкодження хребта у до-лікарняний період напевно нижчий, ніж вважалося раніше, проте для того, щоб знизити обсяги вторинних ушкоджень, поранених з підозрою на ушкодження потрібно переміщати з обережністю.

Ушкодження хребта можуть відбуватися у таких відділах спини:

  •  шия (шийний відділ) C-1 до C-7
  • грудна ділянка(грудний відділ) Th-1 до Th-12
  • поперек (поперековий відділ) L-1 до L5

*Зауважте* Крижі та копчик вважаються частиною хребта, хоча вони зазвичай не ушкоджені, якщо немає значного ушкодження тазу.

Шийний відділ найлегше ушкоджується, тому його ушкодження потрібно підозрівати у будь-якого пораненого з ушкодженнями вище плечей. Більш ніж половина усіх ушкоджень хребта припадає на шийний відділ.

При підозрі на ушкодження шийного відділу хребта, особливо якщо поранений непритомний, ставлять рятувальника у складне становище, оскільки правильні принципи відкривання дихальних шляхів потребують певного руху шийного відділу хребта.

ВИЯВЛЕННЯ

Найчастішою причиною ушкодження спинного мозку є:

  • аварія за участю автомобіля/мотоцикла/велосипеда для водія, пасажира чи пішохода
  • промислова аварія (на робочому місці)
  • стрибок у мілку воду або у водойму з перешкодами
  • спортивна травма (регбі, падіння з коня)
  • падіння з висоти, вищої за свій зріст (драбина, дах)
  • падіння в людей похилого віку
  • важкі удари в голову
  • важкі проникаючі рани (напр. вогнепальні рани)

Симптоми та ознаки ушкодження хребта залежать від двох факторів: по-перше від місця ушкодження, по-друге, від розміру ушкодження – чи це ушкодження самої кістки, чи супутнє ушкодження спинного мозку, і чи ушкодження спинного мозку часткове чи повне. Важко також встановити симптоми та ознаки у поранених зі зміненим станом свідомості.

Симптоми

  • біль в ушкодженій ділянці
  • поколювання, заніміння у кінцівках та місцях нижче від ушкодження
  • слабкість та нездатність рухати кінцівками (параліч)
  • нудота
  • біль голови, запаморочення
  • змінені або відсутні тактильні відчуття

Ознаки

  • голова або шия у неприродному положенні
  • ознаки супутнього ушкодження голови
  • змінений стан свідомості
  • ускладнення дихання
  • шок
  • зміна тонусу м’язів, вони або обм’яклі або затверділі
  • втрата функцій кінцівок
  • втрата контролю над сечовим міхурем чи кишківником loss of bladder or bowel control
  • пріапізм (ерекція у чоловіків)

РОБОТА З УШКОДЖЕННЯМИ ХРЕБТА

Принципи роботи з пораненим з підозрою на ушкодження хребта:

  • викликати швидку
  • провести роботу з дихальними шляхами, диханням, циркуляцією
  • робота з хребтом

Інформація про можливе ушкодження хребта та обережне поводження з пораненим, поєднане з вирівнюванням хребта, дозволяє знизити ризик подальших ушкоджень.

ТЕХНІКИ І ЗАСОБИ ІММОБІЛІЗАЦІЇ ХРЕБТА

Клінічна важливість догоспітальної іммобілізації при травмах хребта досі непідтверджена. Не проводилися контрольовані дослідження з випадковою вибіркою для вивчення технік чи засобів іммобілізації поранених з підозрою на ушкодження спинного мозку. Усі наявні дослідження або ретроспективні, або проводилися на здорових волонтерах, манекенах чи трупах.

Догоспітальна іммобілізація хребта ніколи не впливал на наслідки для хворого, а оцінки в літературі про процент неврологічного погіршення через недостатню іммобілізацію можуть бути перебільшені. Іммобілізація хребта може спричиняти ризики, пов’язані з різними засобами, а час, необхідний для їх використання, затягує час до евакуації. Однак в практиці використовують ряд способів іммобілізації.

Ручна фіксація хребта

Перший асистент може зафіксувати голову вручну, ставши за стоячим пораненим/опустившись на коліна біля лежачого пораненого. Він повинен тримати голову пораненого, зафіксувавши свої руки, зімкнувши разом лікті або сперши їх на землю.

Суть в тому, щоб тримати голову пораненого у нейтральному положенні, на прямій лінії з тілом, таким чином не дозволяючи голові рухатися в боки. У здорових дорослих для оптимізації нейтрального положення можна підкласти під голову тканину, щоб підняти її на 2см над рівнем тіла.

Шийні коміри

Цими засобами повинен користуватися лише спеціально навчений персонал, оскільки їх треба накладати точно і відповідно до розміру. Найчастіше використовуються коміри з твердого пластику з м’якою підкладкою з піноматеріалу, їх накладають на шию пораненого для підтримування шийного відділу хребта у нейтральному положенні та іммобілізації голови. Одночасно з шийним коміром повинна застосовуватися ручна фіксація хребта.

Шийний комір є запобіжним засобом, його може знімати навчений персонал, який може клінічно оцінити і надати допомогу при ушкодженні хребта.

Притомний поранений

Скажіть пораненому не рухатися, проте не обмежуйте його рухомості фізично, якщо він не слухається. Пацієнти з сильним болем у хребті імовірно мають м’язові спазми, якими організм намагається імобілізувати місце ушкодження. До прибуття допомоги покладіть пацієнта у зручне положення. Якщо необхідно перемістити пацієнта (наприклад, з води або з проїжджої частини), потрібно підтримувати ушкоджену ділянку і якнайменше рухати хребет у будь-якому напрямку. В ідеалі пацієнта повинні переміщати тільки люди, які надають першу допомогу або медичний персонал, навчений працювати з ушкодженням хребта, з використанням спеціального обладнання.

Для контролю за дихальними шляхами

Непритомний поранений

Відкриття дихальних шляхів важливіше за будь-які підозри на ушкодження хребта. Допустимо легко порухати голову, щоб покласти її у нейтральне положення і відкрити дихальні шляхи. Якщо поранений дихає, проте залишається непритомним, краще покласти його у безпечне положення. Його слід перевертати легко, не скручуючи тіло. Потрібно підтримувати голову і шию на одній лінії з тілом, і під час перевертання пацієнта і після нього. Якщо пацієнтові необхідно відкрити дихальні шляхи, використайте способи, які найменш імовірно рухатимуть шийний відділ хребта. Бажано використати спосіб закидання голови/піднімання підборіддя.

Протипоказання

Шийний комір є запобіжним засобом, його може знімати навчений персонал, який може клінічно оцінити і надати допомогу при ушкодженні хребта.

Шийний комір пов’язаний з певними потенційними ушкодженнями, ризик зростає при тривалому використанні. Можливі побічні ефекти:

  • біль і дискомфорт
  • обмежена можливість відкрити рот і труднощі з ковтанням
  • загроза для дихальних шляхів, якщо пацієнта знудить
  • тиск на вени шиї, який збільшує внутрішньочерепний тиск (шкідливо для пацієнтів з ушкодженнями голови)
  • приховає можливі стани, що загрожують життю

 Захист шийного відділу хребта та використання шийного коміра:

“Якщо є ушкодження м’яких тканин голови, обличчя чи шиї через різке гальмування… тоді потрібно припустити ушкодження шийного відділу хребта. Ушкодження тупими предметами, наявні вище ключиць, також можуть пошкодити шийний відділ.”  ~ (Невідкладна допомога, 5те видання., Brady, 1990) “Єдиним способом виключити можливість ушкодження шийного відділу хребта є рентген.”

“Якщо є ушкодження м’яких тканин голови, обличчя чи шиї через різке гальмування… тоді потрібно припустити ушкодження шийного відділу хребта. Ушкодження тупими предметами, наявні вище ключиць, також можуть пошкодити шийний відділ.”
~ (Невідкладна допомога, 5те видання., Brady, 1990)
“Єдиним способом виключити можливість ушкодження шийного відділу хребта є рентген.”

Накладання шийного коміра

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Загальні принципи

  • Повна іммобілізація хребта підтримує хребет у випрямленому стані до клінічного/рентгенологічного огляду. Найважливіше пам’ятати, що медики повинні перевіряти усіх травматичних пацієнтів на наявність ушкоджень хребта.
  • Відсутність ушкоджень хребта виявляється за такими критеріями NEXUS:
  • Нормальний рівень свідомості (відсутні наркотики/алкоголь)
  • Відсутні болючі відволікаючі поранення.
  • Відсутня болючість середньої лінії шийного відділу.
  • Відсутність фокальних неврологічних розладів

Якщо стан пацієнта не відповідає даним критеріям, необхідно провести рентгенологічне дослідження.

  • Усіх пацієнтів з запобіжними заходами потрібно переміщати при повному випрямленні хребта. Це виконується за допомогою техніки «перекочування колоди». При цьому способі пацієнт перекочується як одне ціле, шия, плечі та торс зафіксовані.
    • Якщо досі підозрівається ушкодження шийного, грудного чи поперекового відділів хребта, можна підняти узголів’я ліжка (зворотнє положення Тределенбурга).
    • Усім пацієнтам надають запобіжні заходи, поки медик не виявить, що хребет неушкоджений і не запише це в карту пацієнта. Якщо було проведено рентгенівське дослідження, заключний висновок має робити рентгенолог.
    • Навіть правильно закріплений та накладений шийний комір не гарантує 100% фіксації. Це може створювати проблеми, якщо пацієнт стривожений або не слухається медиків. Таких пацієнтів слід  закріпити при догоспітальному перевезенні, закріпивши голову і торс, чи, в лікарні, використати заспокійливі засоби чи хімічне паралізування.

    шийний комір

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вибір правильного розміру коміра

Накладання шийного коміра

  1. Коли є така можливість, тобто пацієнт притомний, при повній свідомості і може виконувати команди, проведіть неврологічний огляд перед та після накладання коміра.
  2. Пацієнт лежить на спині, одна людина фіксує його голову, тримаючи руками шию пацієнта з обох боків. Великі пальці кожної долоні спираються зверху на плечі пацієнта, решта пальців заведена під плечі. Шия фіксується долонями, а руки знаходяться біля шиї та голови.
  3. Друга людина просуває комір під шию пацієнта, не переміщуючи її. Комір правильно накладений, якщо шия знаходиться на середині коміра, а верхній край коміра знаходиться під потилицею. Нижній край коміра знаходиться під трапецієвидним м’язом.
  4. Коли це виконано, друга людина накладає передню частину коміра. Вона правильно розміщена, якщо підборіддя надійно зафіксоване у вигині для підборіддя. Шия у нейтральному положенні, тобто не витягнута і не зігнута. Низ передньої частини коміра спирається на грудину.
  5. Передня і задня частини коміра застібаються липучкою, так, щоб комір щільно прилягав до шиї, але не перетискав судини чи трахею.

Догляд після накладання коміра

  1. Підтримувати хребет у випрямленому положенні, доки не буде виявлено, що його ушкодження відсутні.
  2. Іноді відомо, що грудно-поперековий відділ не має ушкоджень, проте ще не відомий стан шийного відділу. Іммобілізація шийного відділу продовжується з використанням шийного коміра, поки не буде проведено подальший огляд. Шия повинна бути у нейтральному положенні, тобто, не зігнута, не розтягнута і не повернута в боки. На цьому етапі можна піднімати узголів’я ліжка.
  3. БУДЬТЕ ОБЕРЕЖНІ. Переконайтеся, що ви знаєте, чи у пацієнта підозра на ушкодження усього хребта, чи тільки шийного відділу.
  4. Щоденно проводьте неврологічний огляд, записуючи рухи усіх кінцівок (на голосові/больові подразники/відсутні). Перевіряйте і записуйте чутливість усіх чотирьох кінцівок.
  5. Шкіру під коміром слід перевіряти принаймні раз на зміну, особливо у загальмованих пацієнтів, для виявлення пролежнів, особливо навколо потилиці.
  • Спинні дошки (і переміщення пацієнта)

Спинні дошки

Жорстка спинна дошка може використовуватися людьми, що надають першу допомогу, як засіб для переміщення пораненого. Пораненим зазвичай накладають шийний комір і відповідно імобілізують перед переміщенням. Плюси будь-якого методу фіксації з точки зору іммобілізації шийного відділу хребта зазвичай доволі обмежені, якщо одночасно не контролюється рух тіла.

Якщо дозволяють ресурси, потрібно використати ручну фіксацію (яку описано вище) для фіксації голови та шиї при переміщення пораненого на спинній дошці.

Поранених не слід залишати на жорстких спинних дошках. У здорових людей, які залишалися на спинній дошці, розвивався біль у шиї, потилиці, лопатках та попереку. Також у цих місцях є ризик розвитку некрозу через тривале стискання. Притомні поранені можуть пробувати рухатися, щоб зайняти зручніше положення, що потенційно може погіршити їхні ушкодження.

У паралізованих чи непритомних поранених вищий ризик розвитку некрозу через тривале стискання, оскільки вони не відчувають болю. Було виявлено, що ремені, якими закріплені поранені, ускладнюють дихання, тому їх потрібно послабляти, якщо вони заважають пораненому. Можливо, пораненому буде зручніше на спинній дошці з м’якою підкладкою, надувному матраці чи вакуумному матраці.

Перевертання фіксованого пацієнта

Перевертання фіксованого пацієнта (спосіб «перевертання колоди») виконується навченого групою людей для перекочування пораненого з положення на спині на бік і знову на спину для огляду спини і/або забирання спинної дошки.

Блоки для голови (та імпровізовані засоби для фіксації голови)

блок для голови

 

 

 

 

 

 

 

 

Блоки для голови розроблені для використання з шийним коміром для фіксації голови у нейтральному положенні на спинній дошці при перевезенні пацієнта. При використанні блоків для голови разом з дошкою, обов’язково встановіть базовий елемент перед тим, як помістити пацієнта на дошку. Коли пацієнт уже на дошці, прикріпіть блоки по обидва боки від голови, тоді закріпіть ремені на голові та підборідді.

Якщо не доступні оригінальні блоки для голови, можна використовувати імпровізовані засоби. Деякі приклади:

  • Закріплення пацієнта на спинній дошці (Ремені-павутина, ремені безпеки тощо)

Є кілька способів закріплення пацієнта на «Пристрої для іммобілізації хребта» (спинній дошці). Суть  тому, щоб зафіксувати увесь хребет щоб запобігти подальшим ушкодженням під час евакуації.

 

Спосіб 1

  1. Вживіть необхідні заходи для ізоляції від виділень тіла пацієнта.
  2. Пацієнта завжди переміщають за вказівкою людини, що фіксує шийний відділ хребта.
  3. Перевірте усі кінцівки на наявність дистального пульсу, моторних та сенсорних функцій.
  4. Відрегулюйте розмір та накладіть пацієнтові шийний комір, якщо цього ще не було зроблено, і продовжуйте вручну фіксувати хребет у випрямленому положенні.
  5. Покладіть довгу спинну дошку поруч з пацієнтом, з боку, протилежного, до того, з якого стоятимуть солдати 2 і 3 при перевертанні пацієнта. Перевірте, чи дошка розміщена так, що голова пацієнта не звисатиме з неї, коли його перекотять на дошку.
  6. Другий солдат стає біля торсу пацієнта. Третій солдат стає біля ніг пацієнта. З цього положення другий солдат кладе одну руку на плече пацієнта, а другу на його таз, в той час як третій солдат кладе руки на таз та ноги пацієнта.
  7. Коли усі зайняли свої місця і готові, солдат, який фіксує шийний відділ хребта дасть команду перекочувати пацієнта, що буде виконано синхронно. Солдат, який тримає голову, стежить за тим, щоб голова пацієнта залишалася у нейтральному положенні впродовж усього процесу. Солдати 2 і 3 перекочують пацієнта до себе і кладуть його на бік. Вони можуть сперти пацієнта на свої стегна.
  8. Тепер солдат 4 підсуне спинну дошку під пацієнта, нахиляючи її так, щоб вона доторкалася до спини пацієнта.
  9. Коли усі готові, солдат, що тримає голову, дає команду перекочувати пацієнта на дошку.
  10. Продовжуйте тримати дошку, поки пацієнта перекочують.
  11. Коли маневр завершено і пацієнт лежить на спині, перевірте його положення на дошці.
  12. Пацієнт повинен лежати посередині, голова біля верхнього краю дошки. Якщо необхідно пересунути пацієнта, виконуйте це, задіявши другого і четвертого солдата по обидва боки від грудної клітки пацієнта. Усі переміщення відбуваються за командою людини, що фіксує шийний відділ хребта і повинні бути синхронними, тіло повинне переміщатися як одне ціле. Не крутіть тіло пацієнта.
  13. Коли пацієнт правильно розміщений на дошці, закріпіть його на ній. При потребі покладіть м’який матеріал між тілом пацієнта та дошкою.
  14. Закріпіть спершу торс пацієнта і місця, де виступають кістки. Просуньте один ремінь через отвір найближчий до пахв пацієнта та перекиньте через груди до відповідного отвору з іншого боку. Заведіть ремінь під руки пацієнта щоб защебнути пряжку, яку слід закріпити і змістити з центру грудної клітки. Пацієнт повинен глибоко вдихнути і затримати подих (якщо може), тоді затягуйте ремінь. Завдяки цьому ремінь не заважатиме пацієнтові дихати. На цьому етапі руки пацієнта не закріплюються.
  15. Тепер закріпіть таз, вибравши отвір на дошці, найближчий до центру тазу. Просуньте ремінь через отвір, перекиньте через таз і у відповідний отвір з іншого боку. Перекиньте ремінь через таз, щоб защебнути пряжку.
  16. Ноги можна закріпити аналогічно, або скористатися пов’язками-косинками.
  17. Коли торс та ноги закріплені, можна закріплювати голову. Переконайтеся, що засоби, які ви використовуєте для фіксації голови, дозволяють вам закріпити її у нейтральному положенні. Не припиняєте ручну фіксацію голови, поки не зафіксуєте її остаточно на дошці.
  18. Закріпіть руки під ременем, що проходить по нижній частині торсу або вільно зв’яжіть зап’ястя пацієнта косинкою або іншим м’яким матеріалом.
  19. Потім, перевірте усі чотири (4) кінцівки на наявність дистального пульсу, моторних та сенсорних функцій.
  20. Під час перевезення перевіряйте ремені, щоб вони не відкрилися.
  21. Якщо пацієнт лежить на животі, перевірте наявність пульсу, моторних та сенсорних функцій у всіх чотирьох (4) кінцівках, швидко перевірте спину пацієнта і перекотіть його як одне ціле у положення на спині, при цьому підтримуючи фіксацію шийного відділу хребта. Станьте біля торсу пацієнта. Ваш другий помічник повинен стати біля ніг пацієнта. Покладіть одну руку на плече, а другу на таз пацієнта, ваш помічник повинен покласти руки на таз та ноги пацієнта. Коли усі готові, помічник, що тримає голову, подає команду перекочувати пацієнта на дошку. Тримайте дошку під час виконання цього маневру.
  1.    Практичне заняття: курсанти відпрацьовують перший спосіб закріплення пацієнта у групах з чотирьох осіб, поки усі не спробують усі чотири ролі.   Спосіб 2Якщо спинної дошки немає, пацієнта з підозрою на ушкодження хребта можна переносити на м’яких носилках, за умови, що до нього ставитимуться з обережністю. При цьому синхронність роботи є надзвичайно важливою. На малюнку зображено чотирьох солдатів, які разом перекладають пацієнта з землі на носилки.
Чотири солдати разом перекладають пацієнта з землі на носилки.

Чотири солдати разом перекладають пацієнта з землі на носилки.

Інструкція:

  1. Скріпіть вільно руки і ноги, щоб кінцівки не звисали і не теліпалися.
  2. Солдати 2, 3 і 4 на малюнку зліва, усі стають на коліна з одного боку пораненого солдата.
  3. Максимально обережно усі троє одночасно просувають руки під пацієнта і піднімають його. Обов’язково потрібно підтримувати голову, шию і хребет.
  4. Солдат #2 знаходиться біля голови і подає команди. Він командує: «Приготуйтеся піднімати, піднімайте!». Усі троє піднімають пацієнта з землі на руки.
  5. Коли пацієнта підняли, солдат #1 візьме носилки і покладе їх під пацієнтом, потім допомагає опустити пацієнта на носилки.
  6. Для опускання пацієнта використовуються ті ж дії, що для підйому, проте у зворотньому напрямку.
  7. Солдат #2 знаходиться біля голови і досі командує. Він подає команду «Приготуйтеся опускати, опускайте!». Усі троє кладуть пацієнта на носилки.
  8. На цьому етапі пацієнта можна закріпити на носилках щоб звести до мінімуму рухи голови. Його можна прикріпити ременями або скетчем, бажано використати якийсь тип блоку для голови.

Практичне заняття: Курсанти відпрацьовують Практичне заняття: курсанти відпрацьовують другий спосіб закріплення пацієнта у групах з чотирьох осіб, поки усі не спробують усі чотири ролі.

4.Карта пораненого

Зверху: Категорія евакуації

Зверху:
Категорія евакуації

Перша графа: Відзначте галочкою відповідний механізм ушкоджень або «Інше» і запишіть свій варіант.

Механізм ушкоджень – Що спричинило ушкодження пацієнта.

Друга графа: Тут можна обвести або позначити лінією ушкоджену зону тіла та пояснити, які там ушкодження. Також можна оцінити процент опіків, використовуючи «Правило дев’яток».

Ушкодження – Який тип(и) ушкоджень є у пацієнта (бажано по порядку від найважчих).

Третя графа: Тут записано життєві функції та коли вони перевірялися.

Ознаки/Симптоми– Що ви бачите? Що вам каже сам пацієнт?

Четверта графа: Тут можна записати, яку негайну допомогу ви надавали пацієнтові, та коли. Також –яку іншу важливу інформацію, не зазначену у карті.

Допомога – Що ви зробили. щоб допомогти та стабілізувати стан пацієнта.

 

  1. Сортування
    • START (Simple treat/Triage And Rapid Transport) – просте сортування та швидке перевезення

 

НАВІЩО проводиться сортування?

Швидке відсортовування важчих важчих пацієнтів від легших призначене для того, щоб важчим пацієнтам швидше надали допомогу. Коли пацієнтів більше, ніж персоналу, сортування допомагає «надати найбільше допомоги найбільшій кількості». Воно упорядковує хаос, сприяючи лікуванню усіх пацієнтів.

Що це за процес? – Сортування поранених на категорії для евакуації та лікування.

Які рішення доводиться приймати?

  1. Як сортуватимуться пацієнти – кого у яку категорію?
  2. Що робитиметься з пацієнтами після сортування?
  3. Які фактори ВПЛИВАЮТЬ НА/ЗМІНЮЮТЬ рішення?
  4. Персонал, ресурси
  5. Умови

Військовий vs. цивільнийЧи є відмінності?

  • Постійний ризик для медичного персоналу.
  • Може виникати у обох ситуаціях.
  • Зазвичай виникає при бойовому/військовому сортуванні.
  • Обмежений персонал, ресурси.
  • Допомога надається в першу чергу тим, хто може швидко повернутися до виконання обов’язків після надання допомоги.
  • Зазвичай тільки у воєнній ситуації, проте може виникнути у ситуації при великій кількості цивільних поранених (коли під питанням життя «групи»).

Щоб почати процес сортування, спершу необхідно відділити «легких» пацієнтів. До найбільшої групи поранених викришується просте повідомлення. “Всі, хто мене чує і може ходити, встаньте і йдіть на мій голос!” (Не дуже підходить, якщо світла мало/відсутнє або навколо шумно). Це ходячі поранені, вважається що вони складають 80-90% тих, хто виживе.

У деяких з цих солдатів можуть бути лише ґулі та синяки, що означає, що їх можна задіяти як ваших помічників.  Якщо під час сортування ви виявите кровотечу у пацієнта, в якого є всі ознаки життя, проте він не може сам затиснути свої рани, то один з ваших помічників може це зробити. Або підтримувати дихальні шляхи у відкритому положенні чи запобігати шоку.

Завершивши цю фазу, можете іти і сортувати решту пацієнтів. На початку визначтеся, як саме ви будете переміщатися і використовуйте цей алгоритм. З боку в бік чи впоперек, вибирайте будь-який спосіб і дотримуйтеся його. Інакше ви пропускатимете пацієнтів і витрачатимете дорогоцінний час. Прийнявши рішення, переміщайтеся далі. Якщо воно неправильне, його можна буде виправити під час вторинного сортування. Вагання при прийнятті рішень (зміна рішень, їх тривале обдумування) вартуватиме інших життів.

Ви не можете врятувати усіх! Ви можете тільки розсортувати поранених відповідно до своїх можливостей і надіятися на краще.”

сортування дорослих START

 

 

 

Сортування

При роботі з пораненими сортування великої кількості поранених є першим етапом для встановлення порядку.

Сортування є підготовчим етапом для лікування та завершується перевезенням поранених.

  • Сортування не повинне вважатися остаточністю, яку не змінити
  • Категорії при сортування ґрунтуються на
  • Кількості поранених
  • Наявних ресурсах
  • Природі та масштабі ушкоджень
  • Стану ворожої загрози

Все міняється

  • Кількість пацієнтів
  • Наявні ресурси
  • Стан пацієнта
  • Прибуває транспорт
    1. Покращується
    2. Погіршується

Якщо у вас тільки один пацієнт, він Важливий і терміновий незалежно від інших факторів. Сортування насправді не потрібне. Коли кількість поранених зростає, появляється потреба у сортуванні.

Категорії

Термінові – Загроза життю/кінцівці.

Відкладені – Пацієнт в зоні ризику, якщо лікування чи перевезення відкладати без поважних причин.

Легкі – Ніякої загрози життю/наслідків якщо остаточну допомогу не нададуть швидко.

Безнадійні – Незалежно від рівня наданої допомоги, пацієнт імовірно помре.

  • Психологія розсортованих пацієнтів.

Іноді під час процесу сортування пацієнти усвідомлюють, що відбувається сортування і в яку категорію визначили їх. В наслідку вони можуть міняти свої сортувальні позначки, щоб швидше потрапити на евакуацію. Тому рекомендується використовувати червоний і жовтий скотч або клейку стрічку щоби знизити кількість таких випадків. Якщо використані такі позначки, на вторинному огляді легше виявити порушників.

  • Безпека роботи з гелікоптером
  • Пілот або призначений член екіпажу повинен перед польотом пояснити усім пасажирам правила роботи.

безпека роботи з гелікоптером

 

 

 

 

 

 

Вибір місця посадки

  •  Визначте достатньо рівне і тверде місце, без людей, автомобілів та таких перешкод, як дерева, стовпи та проводи.
  • 23 x 23м вдень 38 x 38м вночі
  • На місці не має бути пеньків, стовпців, великих каменів тощо.
  • Зверніть увагу на напрям вітру. Гелікоптери приземляються і злітають проти вітру. Бік, з якого гелікоптер наближатиметься, повинен бути без перешкод.
  • Заберіть або закріпіть усі незакріплені предмети у та навколо місця посадки, наприклад сміття, ковдри, шапки та спорядження.
  • Правило 5ти пунктів (РВСБН)*
  • Подумайте про освітлення місця посадки. Перехресне світло фар, стробоскопів тощо.
    • Ніколи не наводьте світло на сам гелікоптер.

Особисте захисне спорядження

  • Сорочка з довгими рукавами і штани.
  • Шкіряні черевики та рукавички
  • Захист для очей та вух
  • Каска, якщо наявна
пригніться, коли підходите до гелікоптера

пригніться, коли підходите до гелікоптера

  • Як підходити та відходити від гелікоптера
    • Не заходьте на місце посадки під час посадки/зльоту.
    • Завжди підходьте/відходьте з нижчого боку схилу або згідно з вказівками пілота/екіпажу.
      • Завжди залишайтеся у полі зору пілота/екіпажу.
    • Пригніться, підходячи до гелікоптера. Не тримайте нічого вище рівня плечей.
    • Не біжіть за незакріпленими предметами (це ж стосується і собак).
    • Ніколи не підходьте до хвоста вертольота, навіть коли він зупинений.
    • Зачекайте, поки екіпаж відчинить/зачинить двері.
    • Підходьте до гелікоптера тільки після того, як гвинт зупиниться або під керівництвом пілота чи члена екіпажу.

безпека роботи з гелікоптером

 

 

 

 

 

 

Дисципліна під час польоту

  • Виконуйте інструкції пілота.
  • Пристебніть ремені безпеки і закріпіть незакріплені предмети.
  • Не переміщайтеся по гелікоптеру після того, як зайняли місце.
  • Ніколи не наближайтеся до приладів управління гелікоптером.
  • Відстібайте ремінь тільки за командою пілота чи члена екіпажу.
    • Підготовка місця посадки (і очищення його від сторонніх предметів)

*Правило 5 пунктів (РВСБН) (Rule of Ss)

  1. Розмір
  2. Відповідність
  3. Схил
  4. Безпека
  5. Нагляд
  1. Розмір
  • Чим більше, тим краще
  • Чистий шлях для наближення та відходу від гелікоптера
  • Достатньо велике, щоб опустити та завантажити пацієнта
  • Багато змінних
  • Не «вгадуйте» дії пілота
  1. Відповідність
  • Чим чистіше місце посадки, тим краще!
  • Відсутні сторонні об’єкти у повітрі: дроти, антени тощо.
  • Тверда рівна і чиста поверхня.
  • Видимість: вимоги міняються залежно від дня/ночі
  • Дощ зазвичай не має значення
  • Сила та загальний напрям вітру
  1. Схил
  • Чим рівніше, тим краще!
  • Продумайте шляхи наближення/відходу та місце завантаження пацієнтів.
  • Ніколи не підходьте до гелікоптера зверху!
  1. Безпека
  • Закріпіть усі предмети.
  • Зачиніть двері та вікна біля місця посадки.
  • Захистіть очі та вуха.
  • Також захистіть пацієнта!
  • Ніколи не підходьте до гелікоптера без супроводу.
  • Ніколи не підходьте до гелікоптера, коли він вимикає гвинти.
  • Ніколи не тримайте нічого вище голови.
  • Ідіть повільно: “Зад опустити, очі підняти”.
  • Не несіть пацієнта до гелікоптера.
  • Член екіпажу вийде до вас і керуватиме завантаженням.
  • Не поспішайте. Не біжіть.
  • Коли пацієнта завантажать, гелікоптер рухатиметься швидко.
  • Завжди працюйте однаково з усіма гелікоптерами.
  • Уникайте настрою «Та я все знаю»
  1. Нагляд
  • Чим менше людей в зоні посадки, тим краще!
  • Використовуйте навчений персонал.
  • Чіткий радіозв’язок.
  • Подавайте інформацію про місце посадки коли гелікоптер буде у зоні видимості.
  • Не подавайте знаків руками, якщо ви і екіпаж не знаєте, що вони означають.
  • Виконуйте команди екіпажу.

Частиною підготовки місця посадки є очищення території, на якій приземлятиметься гелікоптер, від сторонніх предметів та обломків. Папір, гілки, металеві предмети і що-небудь, що може бути затягнуте у повітрозбірники гелікоптера слід підібрати і винести з місця посадки. Зробивши це, переконайтеся, що усі головні убори надійно закріплені або зняті. Переконайтеся, що усі, хто працює на місці посадки, захистили очі, наприклад спеціальними окулярами.

 

Share This