Автор:  координатор Медсанбат Дмитро Фомін

Будь-який масовий захід вимагає підготовки, тренінги  Медсанбата не виняток. Ми викладаємо «попереднє планування» на станції «джгути і евакуація» і застосовуємо ці знання під час організації семінарів.

Все починається з дзвінка або електронного листа з проханням провести заняття для лікарів і бійців. І це найкращий варіант розвитку подій. У нас було кілька випадків, коли ми першими проявляли ініціативу і пропонували провести тренінг. Нам здавалося, що нас будуть чекати з розкритими обіймами, але, на жаль, все відбувалося  навпаки – якщо приймаюча сторона не запрошує, значить і в організації допомоги не буде.

Найкраще, коли відповідальний за підготовку особового складу заздалегідь все узгодив з керівництвом військової частини або госпіталю, перед тим як відправити нам заявку. Після отримання заявки ми розповідаємо, що необхідно підготувати для проведення тренінгу:

  1. П’ять приміщень. Актовий зал, в якому помістяться всі студенти і чотири кімнати для груп 20-50 чоловік.
  2. Проектори та екрани.
  3. Полігон для проведення симуляцій.
  4. Інформацію про загальну кількість студентів і скільки з них з медичною освітою.

В середньому, на підготовку заходу йде від одного до двох тижнів, але часто нам доводилося проводити один тренінг і одночасно готувати інші. Тому важливо пам’ятати: координатор не може вести заняття і паралельно займатися адміністративною роботою. Ти або інструктор або організатор. Чому – розповім нижче.

Коли приймаюча сторона повідомляє про повну готовність, координатор виїжджає на один день, щоб перевірити і побачити все на власні очі. У більшості випадків обіцянки розходяться з дійсністю. З чим нам доводилося стикатися на практиці: повна відсутність туалетів, стільців, опалення, розеток, освітлення. Тому приблизно за тиждень до початку занять потрібно все перевірити особисто. Крім цього я, як координатор, приїжджаю на місце тренінгу за день до початку занять, щоб ще раз переконатися в тому, що навчальні матеріали прибули, студенти знають про місце проведення занять, моїм інструкторам є де їсти і спати, проектори працюють.

Після того як терміни проведення курсів з усіма узгоджені, ми вивішуємо оголошення на сайті. Кілька слів про попередню реєстрацію: якщо ви проводите малочисельні платні курси, то без неї не обійтися. На наші заняття приходило понад 300 осіб. Так, ми робили попередню реєстрацію через сайт, але коли всі бажаючі знають час і місце проведення занять, то контролювати число учасників досить важко. Більше того, щоденна перекличка забирає багато часу, а ті, хто прийшли в перший день, можуть не пройти весь курс до кінця. Тому для нас найбільший інтерес становлять люди, які в останній день заповнили «опитувальний аркуш», на підставі якого виписується іменний сертифікат.

Коли з місцем проведення питання вирішене, потрібно замовляти витратні матеріали: бинти, шприци, системи, бандажі та турнікети. На наших заняттях ми використовуємо біологічний матеріал. Його не можливо закупити про запас, тому щоранку, до початку занять я йду або їду на місцевий ринок, щоб купити для роботи студентів кращі шматочки свинини і індичатини.

Отже, настає перший день тренінгу. Не знаю як для студентів, але для координатора це найскладніший і  найбільш нервовий день. Як би я не готувався заздалегідь до непередбачених обставин, щось обов’язково відбувається. Щонайменше, хтось спізнюється або не може знайти дорогу. Були випадки, коли організатори не могли в перші дні погодити допуск частини студентів на територію госпіталю, де проходили заняття. Іноді, через наплив слухачів нам не вистачало витратних матеріалів. Але найсуворіше випробування для моєї нервової системи сталося в Запоріжжі, коли за кілька годин до початку тренінгу стало зрозуміло, що місце проведення занять потрібно поміняти. Треба сказати, що запорізькі волонтери з честю вийшли зі складної ситуації: швидко знайшли нову локацію, включили опалення, організували польову кухню і безкоштовні автобуси для доставки студентів з міста на полігон.

Після загального збору та вступної частини, ми поділяємо слухачів на групи і розводимо по аудиторіях. Майже кожного разу відбувається жвава дискусія: чи потрібно робити окремі групи «з медичною освітою» і «без медичної освіти» або краще всіх змішати. У кожної сторони свої резони: потрібно змішувати, бо медики на полі бою постійно взаємодіють з бійцями без мед.освіти і спільне навчання це корисний досвід. Потрібно розділяти: так як медикам не потрібно пояснювати базові поняття і поки люди без спеціальної освіти розбираються в хитросплетінні анатомічних термінів, досвідчені відверто нудьгують, хоча могли б у цей час отримувати нові знання. Ми пробували так і так, і, врешті-решт, виробили такий підхід: перший день – проводимо загальне навчання за стандартом «I-СТ-3», під час якого розбираємося з основною термінологією та поняттями в тактичній медицині, а далі сміливо змішуємо учасників групи.

Ще кілька слів про кількість людей в групі: ідеально, коли під час відпрацювання практичних навичок на кожного інструктора припадає не більше 10 осіб. Так як у нас зараз п’ять повноцінних станцій, то 100-150 студентів це та кількість, яке можна буде добре навчити.

Під час проведення занять ми щогодини робимо 10-15 хвилинні перерви, і годинну перерву на обід.

У кожного інструктора на своїй станції є обов’язковий план проведення занять, якого він завжди дотримується. На всіх станціях (крім ПТСР) працюють по два інструктори. На початку, коли команда ще не спрацювалася, ми просто ділили теми між собою, але в міру зростання майстерності, перейшли до викладання «дуетом». Коли один підхоплює тему лекції в іншого. На кожен тренінг ми привозимо нові знання, кожну лекцію читаємо трохи по-різному залежно від аудиторії.

Ще один важливий момент, про який постійно потрібно пам’ятати: інструктори не проводять один на одному ніяких медичних процедур. У нас був такий приклад: інструктор-стажер вела тему «внутрішньовенні  ін’екціі».Когда підійшов час практичних занять, вона вирішила показати процедуру на собі. Їй стало погано від вигляду власної крові, вона мало не зомліла. У цій групі була єдина людина, яка мала досвід поведінки в подібній ситуації – другий інструктор, який почав приводити її до тями. Вона швидко отямилася, але заняття мало не було зірвано, оскільки вся метушня відняла багато часу, студентами ніхто не займався, вони були налякані подіями і побоялися виконати практичну частину. Тому інструктори тільки контролюють і підказують студентам, як правильно проводити маніпуляції один на одному. Теж саме стосується установки назофарінгіальних трубок.

«Розбір польотів» інструктори проводять постійно. Формально ми цим займаємося щоранку до початку занять, але фактично обговорення йдуть за обідом, вечерею і весь вільний час. І кожен день ми починаємо з загального збору студентів, відповідей на питання по вчорашнім темам, оголошуємо зміни в розпорядку або можемо показати всім цікавий навчальний ролик. До речі, про навчальні відео. Вони можуть допомогти вам практично в будь-яких непередбачених ситуаціях: може так статися, що ви не можете вчасно розвести групи по станціях, так як вахтер з ключами від кабінетів спізнюється на роботу. Щоб студенти не нудьгували, включіть для них навчальний фільм і влаштуйте обговорення.

Як я вже писав, в кінці кожного курсу ми обов’язково роздаємо «опитувальні аркуші» нашим студентам, на яких вони ставлять собі оцінки і пишуть свої пропозиції та зауваження.

Таким чином, за рік ми провели більш ніж 30 тренінгів і навчили близько 5000 чоловік.

Share This