Автор: тренер Медсанбат Дмитро Андрощук
Якою б не була війна, але поряд з вибуховими, рваними і вогнепальними пораненнями на ряду стоять поранення холодною зброєю та гострими вторинними уламками. Основні механізми пошкодження у них становлять колоті, різані та рублені рани, також зустрічаються комбіновані типи поранень. Частіше всього Колото-різані і рублені рани відносяться до категорії не бойових поранень, які за статистикою збройних конфліктів займають вагомий шматок, а саме до 40% всіх поранень особового складу.
Колоті і різані рани мають схожий характер – вони наносяться гострим предметом (цвяхом, шилом, ножем, склом і т. п.). Краї рани рівні. Відмінність колотих ран від різаних полягає в їх глибині. При останніх ширина рани значно більше глибини.
Різані рани
Загальна характеристика
У кожної людини з різною періодичністю виникають різані рани. На жаль, неможливо завжди бути гранично акуратним при користуванні ножем, далеко не всі водії пристібаються пасками безпеки, криміногенна ситуація в багатьох східних регіонах навіть по за межами прифронтової території не виключає ризик бійки із застосуванням ножа або інших ріжучих предметів. І при цьому далеко не завжди є необхідність звертатися в травматологічний пункт.
Тим не менш, різані рани мають деякі особливості, які слід враховувати при здійсненні медичної допомоги та подальшому лікуванні травми.
Особливості різаної рани наступні:
- рівні краї, зумовлені лінійним характером пошкодження;
- зяяння рани, так як відбувається рефлекторне скорочення травмованих ділянок шкіри;
- кровоточивість, обумовлена гострим розсіченням кровоносних судин, тому фізіологічний процес зупинки кровотечі розвивається повільніше;
- глибина травми далеко не завжди відповідає довжині розрізу, нерідко спостерігається пошкодження магістральних судин і внутрішніх органів при невеликому розрізі (особливо при травмах обличчя);
- така рана досить швидко гоїться, косметичний дефект виникає вкрай рідко (у порівнянні з рваною раною).
Надання першої допомоги при різаній рані
По-перше, слід приділити увагу зупинці кровотечі, так як навіть невеликий розріз може стати причиною масивної кровотечі і великої крововтрати, тому необхідно працювати за протоколом CABCDE і першочергово накласти джгут та за можливості замінити його на тиснучу пов’язку.
На жаль, ці поради неможливо здійснити на практиці, якщо мова йде про різані рани обличчя або травми тулуба. У таких ситуаціях застосовується тампонада рани гемостатиком, давляча пов’язка або притискання магістральної судини пальцем.
Як правило, в не бойових ситуаціях, при невеликих розмірах різаної рани кровотеча некритична, швидко зупиняється фізіологічним шляхом і допомога медика не потрібна. Варто затиснути судину на протязі (б) та накласти давлячу пов’язку (в).
Якщо ж за допомогою давлючої пов’язки зупинити кровотечу не вдається, то варіантом вибору є турнікет і евакуація до мед. пункту.
Також важливо, що при забрудненні рани потерпілий потребує профілактики правця. Ця ранова інфекція найбільш часто розвивається при не бойових травмах бійців, земляних роботах та ін.. Вакцинації правцевим анатоксином підлягають всі особи старше 18 років кожні 10 років. Якщо після щеплення пройшов більший період, необхідна екстрена профілактика правця (не пізніше наступного дня після отримання травми). На жаль, в нашій армії примусово від правця не щеплюють і тому всім пораненим треба побити екстренну профілактику.
Потреба в хірургічній допомозі виникає, якщо є ознаки гнійно-запального процесу: біль, виділення з рани, почервоніння шкіри навколо різаної рани.
Особливості лікування різаної рани
Перший етап лікування різаної рани – це зупинка кровотечі. В умовах медичного закладу для цього застосовується електрокоагулятор, в особливо важких випадках – накладення лігатури (шва) на судину.
Наступний етап – обробка дезинфікуючими розчинами. Для цього можна використовувати розчин хлоргексидину або перекису водню , не слід використовувати спиртовмісні речовини, так як це може викликати опік пошкоджених тканин. Помірне розтягування країв рани може бути доцільним для виявлення глибшої контамінації рани.
У ряді випадків, при наявній чистій рані, крім зупинки кровотечі, виникає необхідність у накладенні швів. Ця мала операція проводиться для більш швидкого загоєння рани, зменшення косметичного дефекту і зниженні травматизації оточуючих тканин. Зазвичай шви накладаються під місцевою анестезією кетгутом або синтетичною ниткою. Після закінчення 7-10 днів накладені шви знімаються.
Останнім часом все популярнішими стають пластирні шви по типу “Steri-strip”, при яких краї рани просто стягуються між собою без додаткової травматизації.
Ще одним компонентом лікування різаної рани є антибіотикотерапія. При виборі антибіотика треба дотримуватися таких правил:
- спектр дії засобу повинен бути максимально широким, щоб запобігти інфекційному процесу в рані і генералізації інфекції;
- форма випуску ліків повинна бути зручною для пацієнта, щоб забезпечити найбільшу прихильність до терапії;
- доза повинна бути достатньо ефективною, але не максимальною, щоб уникнути побічних ефектів.
В даний час існує багато мазей комплексної дії, які мають антибактеріальну, ранозаживляючу та протизапальну дію. У більшості випадків застосування мазі і захисної пов’язки (марлевої, пластирної або поєднаної) забезпечує швидке відновлення вихідної цілісності шкірних покривів.
Якщо при ревізії рани виявлено пошкодження сухожилля або нерва, ні в якому разі не потрібно намагатися накласти на пошкоджені сухожилля або нерви первинні шви. Цю велику і відповідальну операцію виконує тільки травматолог. Хворого терміново госпіталізують в госпіталь. Рану промивають 3% -ним розчином перекису водню, проводять зупинку кровотечі, рану обколюють 0,25- 0,5% -ним розчином новокаїну з антибіотиками (ампіцилін 0,5 г, або метицилін – 1 г, або гентаміцин – 0,08 г ). На шкіру накладають провізорні (тимчасові шви і асептичну пов’язку); обов’язкові іммобілізація пошкодженої кінцівки і термінова госпіталізація в стаціонар.