Автор: психолог Фастовець Катерина

Почуття провини на війні має низку причин виникнення. Одна з головних причин – це смерть бойових товаришів та уявлення і переконання військового, що саме він міг цьому запобігти. Наразі ми говоримо не про факт провини, а про суб’єктивне переживання надмірного почуття провини, що з часом, якщо не запобігти наростанню депресивного стану, може стати причиною суїцидальної дії. Такий тип почуття провини ще називають «вина того, що вижив».

Серед інших причин виникнення надмірного почуття провини можна виокремити наступні:

  1. Допущення помилок у виконанні бойового завдання, що призводить до смертей бойових товаришів та серед місцевого населення.
  2. Фактичне вбивство противника
  3. Несвоєчасне реагування на бойову обстановку
  4. Об’єктивні фактори неможливості виконати завдання

Та інші.

Загалом можна виокремити два джерела виникнення надмірного почуття провини:

  1. Особистісна схильність: невідповідність уявлень військового про те, як він повинен був діяти в бойовій ситуації, та як діяв насправді. Наприклад, під час контактного бою з противником військового охопив панічний страх, через що він залишив свій сектор стрільби відкритим, хоча до цього був впевнений, що зможе діяти, як необхідно.
  2. Етап проживання горя або прийняття неминучого. За Е. Кюблер-Росс, закономірно людина проходить п’ять етапів проживання горя/прийняття неминучого: 1) заперечення реальності, 2) злість та пошук винуватого, 3) пошук компенсації, 4) депресія, 5) прийняття. В даному випадку почуття провини – це форма переживання закономірної стадії злості та пошуку винуватого в тому, що трапилося.

Нашим головним завданням в роботі з надмірним почуттям провини – не допустити його наростання до депресивного стану та суїцидальних дій, знизивши інтенсивність переживання та пошук альтернативних бачень.

Є закономірне правило – якщо військовому напряму казати про те, що він не винен, навіть якщо для більшості це є очевидним та раціональним, то це не дає ніяких результатів, так як почуття провини – це сфера почуттів, і закони логіки не діють. Тому важливий принцип роботи з провиною: працювати опосередковано через запитання.

Один з підходів по роботі з надмірним почуттям провини – це орієнтовні запитання, що допомагають розширити бачення ситуації, зменшити інтенсивність переживаннята інтегрувати цей досвід в майбутнє. Алгоритм питань наступний:

  • Що трапилося ? (Хто щось зробив або не зробив, з добрим або злим наміром/результатом?) – дозволяє прояснити бачення ситуації у військового.
  • Чому так сталося? (Чиясь навмисна дія, доля, або із-зі мене?) – дозволяє прояснити бачення причини військового.
  • Чому так себе поводив? – як для себе пояснює військовий свої дії.
  • Чи ти завжди мислиш розумно і раціонально, без винятків?
  • Чи ти завжди бачиш всі можливості вибору?
  • Які можливості дій бачиш в тій ситуації зараз?
  • Чи існував кращий вибір ніж той, що ти обрав?
  • Чи ти був вже раніше в такій ситуації?
  • Чи існував якийсь спосіб, щоб розпізнати, які були б найкращі дії в даній ситуації?
  • Чи ти знав наслідки кожного можливого вибору, якщо б ти поступив інакше?
  • Які б то були дії і наслідки?
  • Чи існував найкращий вибір дій?
  • Чи усвідомлював ти той найкращий вибір дій увесь час?
  • Чи бракувало тобі якоїсь інформації, щоби зробити кращий вибір?
  • Чи мав ти час на обмірковування вибору дій?
  • Що ускладнювало прийняття тобою рішення (хаос, драматичні події, стан здоров`я, відсутність підтримки, біль)?
  • Яка була мета твоїх дій (вчинку)?Чи ти мав намір комусь зашкодити, хто постраждав з бойових товаришів, щось знищити? Чи ти був задоволений з негативних наслідків твого вчинку?

ВАЖЛИВО ПАМ’ЯТАТИ: Ми відповідальні за наслідки тоді, коли є:

1) Намір 2) Виконання 3) Задоволення від справи

  • Чи в тих умовах, чи була змога прийняти розумне (не «найкраще»!) рішення?
  • Чи реалізував ти свій намір?
  • Чи могло б бути ще гірше?
  • Твої помилки не застерегли від чогось гіршого? В який спосіб?
  • Якщо б це сталося знов, що б ти зробив, сказав, як би повів себе інакше? (Можна зробити «візуалізацію» «виправленої версії» події).
  • Якщо б так зробив твій син, донька, коханий, приятель, то як би ти себе почував? Що би ти йому/їй сказав? Як би втішив, вибачив, зрозумів?

Результат від даного підходу може бути різний – від лише зменшення інтенсивності переживання провини до повного вивільнення від цього почуття. На це впливають наступні фактори: трагічність події (наприклад, велика кількість загиблих), значимість стосунків із іншими учасниками ситуації (як до нього відносяться бойові товариші? чи має він підтримку від родичів?), час, що минув від цієї події (як давно це трапилося?).

Важливо пам’ятати, що кожен військовий унікальний, тому даний підхід може спрацьовувати не для всіх. Проте є ще ряд методів по роботі з провиною в арт-терапії та тілесно-орієнтованій терапії, що дозволяє працювати опосередковано з даними переживаннями.

Share This