Автор: Дмитро Фомін, координатор Медсанбат

Сучасні тренувальні центри Docx (459.9 KiB, 253 downloads)

Історично склалось, що основним місцем підготовки особового складу всіх регулярних армій світу були полігони. Незважаючи на те, що військові дії часто відбувалися у містах, все ж, основні зіткнення бойових сил супротивників планувалися на відносно відкритих ділянках місцевості. І вже під час цих битв, ставало зрозуміло, хто переміг, а хто відступає. Ще в 500 р до н.ери полководець Сунь -цзи говорив: «Найгірша стратегія це атакувати міста». Хоча залишки відступаючої армії могли закріпитися за кріпосними стінами, але вже в ХХ столітті навколо міст практично не залишилося жодних фортифікацій, які встояли проти ударів артилерії і нальотів авіації. Отже, основним завданням армій були збройні сутички з противником на відкритій місцевості. До цього і готували бійців всіх родів військ під час навчань.

І хоча весь сучасний розвиток людства, так чи інакше, зводився до урбанізації населення світу, останніми, хто це помітив, були військові. Перший серйозний дзвіночок продзвенів в 1968 році під час битви за місто Хюе (в’єтнамська кампанія США). Незважаючи на тактичну перемогу США і Південного В’єтнаму, ця битва показала слабку підготовку армії до проведення військових дій в містах. Морським піхотинцям США доводилось практично «на ходу» навчатися навичкам ведення ближнього бою в умовах щільної забудови. Ситуація ускладнювалася ще тим, що Цитадель, в якій засіли бійці Північного В’єтнаму, хоча й була споруджена за всіма канонами фортифікаційного мистецтва, була історичною спадщиною країни. У зв’язку з цим були встановлені жорсткі обмеження на артилерійську й авіаційну підтримку, зведені до мінімуму можливості бронетехніки. Знадобилося більше дванадцяти днів і близько ста безперервних атак переважаючих за чисельністю сил спецназу для того, щоб отримати перемогу над відрізаними від постачання солдатами армії Північного В’єтнаму. Ще однією особливістю битви за Хюе було те, що вперше в історії телебачення американці могли спостерігати за боєм під час перегляду вечірніх новин. У тому числі завдяки ТБ, відбулося переосмислення ставлення до війни, урізання витрат, а незабаром і виведення армії США з В’єтнаму.

Центр_1_doc

Також, до класичних зразків неготовності сучасних армій до міських боїв, відносять операцію «Помста» (березень 1996  року, Грозний, Чеченська Республіка). Не дивлячись на чисельну і технічну перевагу збройних сил РФ, місто було в стрімко атаковане і утримувалось під контролем протягом трьох днів нечисельним  і слабо оснащеним противником. Більше того, при відступі захоплений значний арсенал зброї, боєприпасів і провізії. На той момент в армії РФ не було підготовлених для роботи в міських умовах снайперів, були відсутні прилади нічного бачення. Присутність мирного населення ускладнювала ідентифікацію противника в умовах щільної міської забудови. Фактично ця операція була задумана і проведена як репетиція масштабного контрнаступу в серпні 1996 року, після чого, під контролем ОБСЄ, в Хасавюрті, було підписано угоду про припинення військових дій.

Центр_2_doc

Афганська і іракська компанії НАТО по суті, являють безперервну низку військових дій в умовах міської та сільської забудови. Гірська місцевість, жаркий клімат і все це разом зі складністю ідентифікації, як мирного населення, так і збройного супротивника. Точно з такими ж особливостями раніше зіткнулися збройні сили СРСР і РФ під час афганської і чеченської операцій.

Центр 3

Тим не менше, останній випуск інструкції FM90-10, яка описує правила проведення бою армією США в міських умовах, датується аж тисяча дев’ятсот сімдесят дев’ятим роком. І хоча даний документ постійно допрацьовується, практично всі військові експерти єдині в думці, що він вже не відповідає сучасним вимогам.

Але ці бюрократичні зволікання не завадили Армії США і Морському корпусу США інвестувати за останні двадцять років сотні мільйонів доларів в модернізацію всіх основних військових баз. На сьогоднішній день вже 10 з них обладнані спеціальними тренувальними центрами, вартістю 1,6 млн. доларів, для відпрацювання навичок ведення бойових дій в міських умовах. І нещодавно цей список доповнився ще 30 базами.

Типовий симуляційний центр складається з трьох невеликих сіл, одного великого села, дороги, мостів, каналізації. Стандартні сценарії відпрацювання: пошук та знешкодження саморобних вибухових пристроїв, забезпечення безпеки конвою.

Крім цих, порівняно невеликих об’єктів, існують спеціалізовані центри, кожен під окреме завдання.

FortPolk, Louisian

Цей комплекс побудований на ділянці 56 кв.км. У нього входять кілька сіл і тактичних полігонів. Центр носить назву Shughart-Gordon. (Так, саме про цих двох героїв знятий фільм «Падіння Чорного Яструба»). Містечко  спочатку замислювався як типовий американський або німецький населений пункт з 29 будинками. Його будівництво обійшлося в 12 млн.доларів. Під впливом сучасних завдань частина будівель були змінені в стилі архітектури близького сходу. Крім іншого, тут є комплекс з восьми будівель аеропорту, і п’яти споруд військового призначення.

Центр_4_doc

Camp Lejeune, near Jacksonville, North Carolina

Симуляційний центр розміщений на 8 гектарах землі, обійшовся в 7,8 млн.доларів і суміщений зі стрільбищем. У самому містечку можна використовувати тільки холості патрони або лазерні імітатори. Принаймні до тих пір, поки не буде вирішена проблема рикошету і осколків гранат. Зараз розглядається можливість використання спеціальної речовини Sacon, яке поглинає кулі і фрагменти гранат. Це не просто комплекс будівель побудованих в середземноморському стилі, дорожні знаки для додання правдоподібності дубльовані на декількох мовах. Також є школа, з футбольним полем, яке може бути використане як вертолітний майданчик, а спортивний зал всередині самого будинку залежно від легенди буде госпіталем або місцем вмістом полонених. На дах місцевого банку також може приземлятися вертоліт. Всі шляхи, які ведуть до містечка, підготовлені для пересування танків та іншої важкої техніки. Усередині симуляційного центру, всі дороги асфальтовані, щоб по них могли рухатися легкі бронетранспортери. Є вуличне освітлення, рів з водою, для тренування на гумових човнах, і каналізація, в якій теж проходять тренування. Спочатку, в 1989 році, це місце проектувалося як звичайне східноєвропейське містечко, але 11 вересня внесло свої корективи.

Центр_5_doc

Marine Corp Air Station Yuma, Arizona

Це місце називається «Yodavill», на честь майора Морського Корпусу США Флойда Юсрі, з позивним «Йоду». Центр був побудований в 1999 році. Офіційна назва «Комплекс Місто — мета» і його призначення — відпрацювання сценаріїв вогневої підтримки з повітря. Але використовують його не тільки ВПС США, але і всі інші роди військ, які хочуть відточити навички взаємодії сил наземного базування і авіації.

Центр_6_doc

Ft.Knox, Kentucky

Ця локація носить назву «Африканський місто Шанті». Комплекс включає в себе 15 міських будівель різної поверховості, серед них: модель готелю, «резиденція президента», будівля мерії, злітно — посадкова смуга з ангаром. Центр управління територією замаскований під стару водонапірну башту. Також, на околиці міста побудовані «трущоби». Всі дії під час відпрацювання сценаріїв записуються на відеокамери, що дає можливість детально розібрати етапи проходження операцій та виявити помилки.

Центр_7_doc

Baladia, Israel

І нарешті, побудований в 2007 році, найбільший (на сьогоднішній день) тренувальний центр у світі, вартістю 45 мільйонів доларів. Площа 20 км.кв, 472 будівлі: (від одноповерхових времянок до восьмиповерхової новобудови з 50 кімнатами і шахтою ліфта): школи, магазини, гаражі, мечеті, будівлі міськради, табір біженців, базар, цвинтар.

1 200 дверей, 2500 вікон, 7 км. доріг, 12 км. бетонних стін. Одночасно тут можуть відпрацьовувати до п’яти сценаріїв.

Центр_8_doc

Але і це не межа. Судячи з усього, в найближчому майбутньому в США буде побудований тренувальне місто під кодовою назвою CAMOUT і вартістю  в 250 мільйонів доларів. Там буде 1 560 будівель різної поверховості, які будуть розбиті на сім районів, східний і західний стадіони, госпіталь, «Старе місто» (яке буде точнісінько повторювати одне з передмість Багдада), промисловий і дипломатичний райони. Місто буде розділяти річка шириною до 24 метрів, причому в деяких місцях її русло буде без води. Деякі будівлі будуть являти собою руїни, а навколо міста будуть нетрі.

Свої міські тренувальні центри також є у ЦРУ, ФБР, Федеральних Маршалов, Поліції, Служби охорони Президента США.

До речі, якщо солдат армії США потрапляє в частину, де побудований такий тренувальний центр, це зовсім не означає, що всі три роки він буде відпрацьовувати навички тільки на його території. Щоб постійно бути в готовності і не допускати недбальства в навчанні, його будуть регулярно відправляти в інші симуляційні центри НАТО.

Share This