Показання:
Забезпечити прохідність дихальних шляхів у пацієнтів без свідомості, з зупинкою дихання (апное).
Протипоказання:
Пацієнти, що реагують на подразники, із збереженим блювотним рефлексом.
Застереження:
- блювота чи проникнення чужорідного тіла в дихальні шляхи;
- підвищений внутрішньошлунковий тиск.
Зауваження:
Пам’ятайте, що у вас всього дві спроби. Кожна спроба повинна тривати стільки часу, на скільки ви можете затримати своє власне дихання виконуючи процедуру введення.
Підготовка до введення:
- Підготуйте необхідне обладнання:
- Індивідуальне захисне спорядження
- Оро- та назофарингіальні повітроводи, а також обладнання для складної роботи з дихальними шляхами у випадку неможливості введення ендотрахеальної трубки
- Ендотрахеальну трубку
- Шприц 10 мл
- Відсмоктувач з твердим та м’яким дренажним катетером
- Апарат маска-мішок
- Буж
- Стетоскоп
- Кисень
- Шийний комір
- Пластир чи бинт для фіксації трубки
- Прийміть необхідні міри, щоб захистити себе від біологічного матеріалу пацієнта.
Введення:
- Прослухайте звуки дихання одночасно з проведенням короткотривалої преоксигенації за допомогою дихального мішка, щоб отримати орієнтир для порівняння із звуками дихання після введення ендотрахеальної трубки;
- Правильне положення голови – один із найважливіших моментів проведення інтубації. Не забирайте подушку. Правильне положення голови це — позиція «вдихання свіжого повітря» (шия трохи зігнута, голова максимально розігнута в атланто-потиличному суглобі). Підкладіть подушку під шию і голову, але НЕ під плечі. Це дозволить максимально відкрити просвіт дихальних шляхів.
- Тримаючи лівою рукою рукоятку ларингоскопа (розмір 3 для жінок, 4 для чоловіків), введіть його клинок у правий кут ротової порожнини. Повільно просовуйте клинок у напрямку задньої стінки глотки, відсунувши тіло язика у лівий бік рота, поки не побачите складку шкіри/хрящ. Це надгортанник, він прикриває гортань під час акту ковтання.
- Коли кінчик клинка ларингоскопу досягне ямки між коренем язика і основою надгортанника, яка називається валекула, підніміть рукоятку ларингоскопу вгору і вперед. Так ви піднімете надгортанник і відкриєте доступ до голосової щілини. Вона виглядатиме як отвір, з обох сторін якого розміщені дві білі голосові зв’язки, які формують трикутник.
- Під час цієї маніпуляції не використовуйте зуби як опору для ларингоскопа.
- За голосовими зв’язками знаходиться затемнена впадина, трахея, часто можна побачити і трахеальні кільця. Іноді неможливо візуалізувати голосову щілину; причиною цього може бути неправильне положення голови (поміняйте його) чи анатомічні особливості. Для покращення видимості, асистент може натискати на гортань, зміщуючи її в потрібному вам напрямку (зовнішнє зміщення гортані). Якщо це не допомагає вам візуалізувати голосову щілину, то провести інтубацію буде складно. Якщо у вас є хоча б часткова видимість, ви можете проштовхнути еластичний буж для складної інтубації трахеї між голосовими зв’язками і по бужу ввести ендотрахеальну трубку в трахею. Якщо ви не можете візуалізувати голосову щілину, можна спробувати сліпу інтубацію (але не спричиніть травм повітряних шляхів повторними спробами). Памятайте, у вас всього є дві спроби.
- Введіть ендотархеальну трубку в ротову порожнину і далі просуньте її між голосовими зв’язками. Перестаньте вводити трубку як тільки манжета пройшла крізь голосові зв’язки. Роздуйте манжету за допомогою шприца.
- Тримаючи трубку однією рукою, вийміть провідник. Не відпускайте трубку поки не зафіксуєте її.
- Манжета надувається поки не зупиниться потік повітря навколо неї; не більше і не менше. Занадто високий тиск в манжеті може викликати некроз слизової оболонки трахеї (зупинивши циркуляцію крові і спричинити стриктуру трахеї.
- Прослухайте звуки в районі епігастрію. Якщо ви чуєте булькотіння — це свідчить, що ви потрапили в стравохід. У вас є два варіанти: а) обережно відведіть ендотрахеальну трубку в лівий кут ротової порожнини і нахиліть її, щоб полегшити пост- і преоксигенацію, а потім введіть ще одну трубку; б) або витягніть трубку і після реоксигенації здійсніть свою другу і останню спробу.
-
Правильне введення ендотрахеальної трубки підтверджується наявністю однакових звуків дихання з обох боків грудної клітки та вимірювання вмісту СО2 в кінці видиху. Переконайтеся, що ви не ввели трубку занадто глибоко. Чоловікові середньої статури трубку рідко вводять глибше, ніж на 23 см., жінці – 21 см.
- Обережно відсуньте трубку до кутика роту.
- Можете використати орофарингіальний повітровід як прикусний блок.
- Зазначте положення трубки на рівні зубів.
- Трубку можна зафіксувати різними способами (використання пластиру стає все поширенішим). Єдине, що має значення, це – щоб вона міцно трималася і не опустилася нижче по трахеї чи не вийшла назовні. При використанні пластиру для фіксації, краще закріпити трубку на верхній щелепі, оскільки, на відміну від нижньої, вона не рухається вгору-вниз.
- Одягніть шийний комір длязапобіганнязміщення трубки.
-
Перевіряйте розміщення трубки при кожному переміщенні пацієнта, щоб переконатися, що вона залишається там, де була закріпленою.